Науково-історична конференція «Радомишль в історії Української церкви. 1682-1840 роки»

«Радомишль в історії Української

церкви. 1682-1840 роки», –

під такою назвою 8 червня 2012 року в Радомишлі відбулась науково-історична конференція, присвячена 250-річчю уведення на престол Української Греко-католицької (Уніатської) церкви Пилипа Володкевича, Митрополита Київського, Галицького та Всієї Русі. У зібранні взяли участь науковці, духовенство різних конфесій, богослови, релігієзнавці, студенти, слухачі духовних семінарій, що приїхали до Радомишля з різних куточків України, місцеві краєзнавці, освітяни, миряни, представники громадськості.

Те, що саме Радомишль став місцем проведення такого представницького форуму, не випадково. Адже упродовж XVII-XVIII століть це місто належало до володінь Уніатської церкви, а у 1746-1795 рр. тут містилась митрополича резиденція. Численні наукові розробки, архівні документи засвідчують те, як Українська церква, покинувши Софію-Київську, переїхала до Радомишля. Місто стало місцем проведення церковних соборів, синодів. У радомишльській землі знайшли вічний спочинок уніатські митрополити Л.Шептицький та Я.Смогоржевський.

Проходила конференція у чудовому куточку міста – музейному комплексі «Замок Радомисль» за підтримки його господині, знаного лікаря і мецената Ольги Богомолець, а також за підтримки української католицької парафії Святого Івана Хрестителя у місті Виппані (штат Нью-Джерсі, США) та її пароха о. Романа Мірчука. Організаторами наукового зібрання були Житомирське протопресвітерство та Київська Архиєпархія УГКЦ, Київська Трьохсвятительська духовна семінарія, Український Католицький університет.

Перед початком конференції відбулась панахида пам‘яті митрополитів П.Володкевича, Л.Шептицького і Я.Смогоржевського, яку провів єпископ-помічник і протосинкел Київської архиєпархії владика Йосип (Мілян).

Відкриваючи наукову програму, він зазначив, що автентичну історію пишуть і трактують люди. Тому потрібно ставити певні акценти, говорити про історичні факти, заслуги, невдачі, відкривати істинну історію. Радомишль свого часу став осідком митрополитів, тому це місто повинно посісти чільне місце в історії Української Церкви.

З доповідями на конференції виступили провідні вчені-дослідники історії Української церкви і УГКЦ зокрема. Кандидат історичних наук, професор всесвітньої історії, декан історичного факультету та завідувач кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, наш земляк-потіївчанин Леонід Тимошенко розповів учасникам конференції про долю Уніатських храмів Радомишля у ХІХ - на початку ХХ століть. Промовець висвітлив досліджені ним сторінки історії Свято-Троїцької церкви, що була кафедральною церквою митрополії, інших тогочасних храмів та культових споруд Радомишля.

Темою доповіді Ігоря Скочиляса – доктора історичних наук, старшого наукового співробітника Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства НАН України, викладача кафедри церковної історії Українського Католицького Університету були собори Київської митрополичої Архиєпархії у Радомишлі у 1747-1793 роках, програма та склад їх учасників. Він навів промовисті приклади того, як велелюдні зібрання архієреїв Церкви (тут відбулося 36 соборів за участю духовенства, парафіян, представників української шляхти) сприяли розбудові і піднесенню міста та краю.

Кандидат історичних наук, семінарист Київської Трьохсвятительської Духовної семінарії УГКЦ Тарас Пшеничний у представленому дослідженні вів мову про рівень тогочасної духовної освіти на прикладі діяльності Уніатської Духовної семінарії, що була заснована і певний час функціонувала в Радомишлі в кінці XVIII століття.

Про уніатів правобережної України середини - другої половини ХІХ століття, про долю людини в історичних документах та спогадах тієї доби доповів Михайло Довбищенко – доктор історичних наук, науковий співробітник Центру Українознавства Філософського факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.

Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри філософії і соціальних наук Рівненського інституту слов’янознавства Надія Стоколос навела у своєму виступі численні приклади боротьби зі спадщиною Унійної церкви, яка велась на українських теренах упродовж майже двох століть і церковними, і владними структурами.

У повідомленні наукового співробітника Національного музею-заповідника «Софія Київська» Наталії Сінкевич йшлося про дослідження нею на стінах музею стародавніх графіті уніатського періоду.

Письменник, журналіст і краєзнавець Коростишівщини Михайло Прилуцький повідав присутнім про те, як берегли віру і прадавні традиції наші краяни за часів войовничого атеїзму.

Про культурно-історичну спадщину Радомишля, його легенди, таємниці, історичні місця, пов’язані зокрема з резидуванням у місті Греко-католицьких митрополитів, доповідали місцеві краєзнавці.

Журналіст і пошуковець Володимир Молодико висвітлив історію Радомишля у XVIII столітті, означивши цей період в історії міста, як поступ від руїни до піднесення.

Вчитель історії Руслан Майстренко розповів про трагічну долю священика УГКЦ отця Щепанюка, який неодноразово переслідувався радянським режимом і врешті був репресований та страчений, а Церквою занесений до лику блаженних.

Темою виступу освітянина-історика, голови районного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім.Т.Шевченка Геннадія Цвіка була постать одного з предстоятелів Уніатської церкви часів радомишльської митрополичої кафедри Лева Шептицького, що походив із відомого роду церковних діячів і залишив вагомий слід в історії.

Краєзнавець Олександр Пирогов повідав присутнім про історичні пам’ятки Радомишля, зокрема про ті, що не збереглися до наших днів, про церкву Святої Трійці, митрополичі палати, будівлю семінарії, про легендарні радомишльські підземелля.

Промовцями було представлено чимало науково-важливих та не відомих широкому загалу фотографій, документів, архівних даних тощо. Висловлювалися різні думки, погляди та версії стосовно історичного минулого нашого краю і Радомишля. Йшлося про об’єднання зусиль дослідників, скажімо, для встановлення дати заснування Радомишльської семінарії, життєвого шляху її вихованців, пошуків і локалізації місць поховання митрополитів та інших історичних місцин.

Виступи науковців, краєзнавців, богословів були досить резонансними, викликаючи запитання, заперечення, а подеколи й жваву дискусію навколо піднятих тем . Така дискусія, приміром, виникла щодо походження традиції християнського вітання «Слава Ісусу Христу» – «Навіки слава!». Римо-католицький священик о.Домінік із Хмельниччини розповів присутнім, що традиція, яку він докладно досліджував, бере свій початок з середньовічної Франції, згодом її запозичили у Римі, а відтак це стало традицією для християн України, й Київщини зокрема.

В рамках конференції відбулась презентація двох видань – першого тому («Історія Унії на Київщині 1596-1839 рр.») наукової серії «Архів Української Церкви», що видається Київським Національним Університетом ім.Т.Шевченка, і книги Н.Стоколос «Драма церкви», у яких відображено й події на Радомишльщині. Принагідно організатори повідомили, що матеріали конференції також буде видано окремою книгою.

Протопресвітер Житомирський, отець Віталій Сидорук розповів про наміри УГЦК впорядкувати у Радомишлі набережну і парк біля колишньої каплиці Святої Трійці, облаштувати в цьому історичному і святому місці культурно-історичний комплекс, який би став місцем відпочинку радомишлян. У місті діє громада УГКЦ, є спонсори, небайдужі до долі Радомишля, його ролі в історії Церкви та України, пам'яті похованих митрополитів. З такою пропозицією Церква звернулась до міської влади. Відповідне звернення знайшло своє втілення у резолюції учасників конференції, яку було одностайно підтримано.

Почесним гостем конференції був колишній Глава УГЦК Блаженніший Любомир (Гузар), який сердечно подякував історикам за велике Боже діло.

- Історія Церкви, а особливо Української (навіть якщо вона перебуває у вирі трагічного поділу) – є великою школою духовності. Нині ми замало уваги звертаємо на духовні цінності. Власне ці цінності віддзеркалюються в житті Церкви, суспільства і всього народу. Ми мусимо будувати щось далі, усвідомлюючи, що стоїмо на раменах великих людей. Тоді зможемо сягнути високо і далеко, - зазначив Любомир Гузар.

З вітальним і подячним словом звернувся до зібрання завідувач сектору у справах релігій та національностей облдержадміністрації Олександр Пивоварський, який зачитав привітання учасникам конференції від голови ОДА С.Рижука та голови обласної ради Й.Запаловського і вручив вітальну грамоту єпископу Й.Міляну.

Депутат Радомишльської районної ради Віктор Міхненко висловив вдячність організаторам і учасникам конференції, яка сприятиме відновленню історичної спадщини та минувшини міста, його подальшому розвиткові як історичного і духовного центру Полісся.

Перебуваючи в Радомишлі, гості міста відвідали колишні митрополичі палати (нині тут будівлі п’ятої міської школи), урочище Капличка, де знаходився собор Святої Трійці і де поховані тогочасні предстоятелі УГКЦ. Звичайно ж, з інтересом і цікавістю оглянули вони експозиції домашніх ікон, ознайомилися з папірнянським музейним комплексом. Про його створення і становлення розповідала шановному товариству Ольга Богомолець.

Проведення науково-історичної конференції «Радомишль в історії Української церкви. 1682-1840 роки», відкриті та оприлюднені її учасниками історичні свідчення й надбання стали важливою подією в житті міста та його громади і безумовно сприятимуть новим дослідженням та пошукам на радомишльських теренах. Принаймні науковці, дослідники і краєзнавці відповідні орієнтири для себе визначили, а організатори конференції запевнили, що такі заходи відбуватимуться у Радомишлі й надалі.

Газета "Зоря Полісся",  28 червня 2012 р.

Фото Володимира МОЛОДИКА, Павла ТУЖИКА, Віктора МАРКОВА.